Музей та діти

Почуття любові до Батьківщини потрібно дбайливо вирощувати ,
так як без коріння в рідній місцевості,
людина схожа на висушену рослину перекоти – поле

    Д.С. Лихачов

На сучасному етапі розвитку суспільства в умовах модернізації освіти однієї з актуальних проблем є патріотичне виховання підростаючого покоління. Наш дитячий садок велику увагу приділяє вихованню любові до рідного краю. Адже любов до країни починається з батьківського порогу. Тому педагогічними працівниками заплановано цілий цикл інтерактивних занять – екскурсій.

І першим кроком є пізнання та вивчення історії рідного краю. А де ми можемо краще дізнатися про історію, як не в краєзнавчому музею. Бо музей, як  чарівна скринька, яка береже неймовірну дорогоцінність – час, який існує в  музейних предметах. Які допомагають зростити в дитячій душі зернятка любові до рідної природи, рідного дому і сім’ї, історії та культури рідного краю.

В четвер, 9 липня вихованці групи «Капітошка», разом з вихователем Приходько К.В.  та методистом Пономаренко Ю.М. здійснили екскурсію до краєзнавчого музею. Ще декілька дитячих кроків і ми опинилися в царстві історії. Екскурсовод з чарівною посмішкою зустріла дітей в холі і розпочала нашу подорож. У першому залі ми побачили всю велич природи Пологівщини, її флору та фауну.

Що тільки ми не бачили, але найбільше малятам сподобалися вовк та орел, не дивлячись на їх грізний вигляд. У другому залі побачили предмети побуту і знаряддя праці, про їх культуру та обрядовість. Це – крем’яні знаряддя праці: тесло кам’яне, сокира, а ще глечик гончарний тощо. Цікавість дітей викликав  макет козацької чайки.

Можливо такі судна переправлялися волоком по річці Кінські Води і Берда. У третій залі ми ніби поринули у події з моменту утворення м. Пологи до початку ІІ Світової війни. Одяг наших бабусь, предмети вжитку і навіть телевізор з минулого століття.

Ще хочемо звернути увагу на сім дерев’яних гномів, які найбільше привернули увагу наших дошкільнят. Звичайно, діти маленькі, музейний матеріал складний, але тон бесіди був обраний такий, що діти ні крапельки не ніяковіли, а навіть навпаки зацікавлено ділилися своїми знаннями і з екскурсоводом і один з одним. Діти з радістю відгукувалися на питання екскурсовода та  з цікавістю знайомилися з експонатами  музею. Ми побачили і дізналися багато нового й цікавого про рідний край.

Від імені вихованців та працівників садочку висловлюємо подяку працівникам музею за те, що так привітно зустріли наших дітей і цікаво й в доступній формі розповіли про історію.

До побачення музей!
З новими враженнями ми повертаємося в дитячий садок.

А для вас трішки історії про музей:

Будівля в якому сьогодні розміщується музей, було побудовано братами Сандомирскіми, власниками місцевого склозаводу. Підтвердженням того, що будівля музею належало багатим людям, є великі вікна з арками, які в довоєнний час не були властиві будинкам будинків. Це був житловий будинок сім’ї Сандомирскіх, до речі, так і невідомо, скільки було цих братів.

Під час революції 17-го року брати бігли, не залишивши слідів, а приміщення на недовгий термін було віддано районної міліції. Після цього в будівлі знаходився державний банк, який розташовувався тут у довоєнний та післявоєнний час.У 1968 році приміщення було віддане під краєзнавчий музей, який відкрився в 1970 році.

Спочатку тут все організовувалося на добровільних засадах. Експонати шукав і готував Олег Васильович Чудновський. Його батько, був прекрасним теслею, робив для музею вітрини, дружина – фарбувала і шила штори, брат – малював стенди. Допомагали піонери і комсомольці, представники колгоспів допомагали матеріально, ветерани зносили багато старовинних речей, якими наповнювалися музейні експозиції.

Першим екскурсоводом був Петро Савелійович Громов. У музеї стали «крутити» кіно для колгоспників, музейні працівники виїжджали з виставками і лекціями в тракторні бригади, в колгоспи. Лекторами були наукові співробітники музею. Навіть зараз збереглися стенди, які служили наочним матеріалом.